Одного заможного християнина запитали: “Пане, чому Ви не купуєте для себе вишуканого одягу? Чому носите постійно одні і ті ж скромні речі?” Чоловік відповів: “Краще ганчір’ям буду стелити дорогу перед Ісусом до сердець жебраків, ніж будуватиму перед Ним стіну із коштовностей”.
Не гордись, коли одягу безліч
Є на свято у тебе й будень.
Бо у світі десь ходять в подертім,
На яскравий не мають грошей.
Не гордись, що у тебе п’ять курток,
А крім них є ще шуба й пальто.
Десь в одну двох вдягають синульок,
Щоб тепліше в морози було.
Не гордись, що сорочок пів шафи,
Хтось постійно в футболці одній.
Не мої це заслуги й не ваші.
Ми щасливі в країні своїй!
Не гордись, як парфуми вживаєш.
Не гордись, як фарбуєш взуття.
Ти багатий, якщо все це маєш,
А десь в світі голодне дитя.
Не гордись, як ідеш до салону,
Щоб за тілом доглянули там,
Бо десь люди зазнали полону,
Й тихо служать своїм ворогам.
Не гордись, як в тебе є машина,
Й в супермаркет скупитись ідеш.
В іншім місці, що зветься пустиня,
Ти, напевно, комфорт не знайдеш.
Не гордися багатством удома,
Не гордися ти ним й на дворі,
Бо є люди у котрих утома
Від роботи... й лиш хліб на столі.
Не гордись за ошатні перини,
Не гордись за чудові коври.
В когось ліжко — це дві деревини,
І доводиться спать на землі.
Не гордись що води є доволі,
Не гордись що є ванна і душ.
А десь люди від прагнення кволі,
Й воду п’ють найчастіше з калюж.
Не гордись, що є різні ковбаси,
Й свіже м’ясо на будь-який смак,
Бо десь люди вмирають з прокази,
Навіть мертве з’їдає жебрак.
Не гордись: в мене діти охайні,
Завжди ситі вони і в теплі.
В нашім світі десь є не бажані,
Їх залишили рідні батьки.
Не гордися, нічим не гордися,
За усе щиро Бога хвали!
Дякуй Богу, співай! Й зупинися,
Якщо гордим насправді був ти.
"За все дякуйте: така бо воля Божа щодо вас у Христі Ісусі" (Біблія, 1 Сол. 5:18).
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Покаяние - Pavel Mironov Мать держала маленького ребенка на руках.Старший ее сын нашел ружье стоящее в углу сарая и решил похвалиться маме своей находкой подтаскивая его к ней. Сил не хватало нести,был мал. Ствол ружья оказался направленным прямо в сердце малыша как раз в тот момент когда приклад ружья ударился о грунт и произошла дитонация. Ружье выстрелило. Нечаянно погиб ребенок на руках у матери. Пуля прострелила малыша и чирком прошла по подбородку матери. Мать кроме того была беременна. Могло случиться , что получиллось бы нечаянных три убитых человека. Сделайте вывод, есть ли необходимость допускать себе иметь оружие ? Особенно в том доме где есть дети. Вся трагедия произошла в гостях в то время когда никого на хозяевской собственности не было. Семья только пришла в гости. Благодаря отсутствию хозяина на своей прапорти, полиция сочла этот случай за несчастный и не желаемый. Вы не можете себе представить как переболел за это сам хозяин в чьем дворе это случилось. А как отразилось на родителей умершего ребенка. Целая трагедия!!! На кануне этого печального события этот стих был написан. Пожалуйста не обидьтесь на меня никто, но остановитесь и рассмотритесь, где путь добрый и идите по нему. С уважением и братской любовью к Вам я, Р.М.
